Хибна думка перша : ” Я досягну більшого успіху, заощаджу кошти, продам своє майно дорожче (або куплю дешевше), якщо буду діяти самостійно, не користуючись послугами посередників.” Це твердження так само близько до істини, як і думка про те, що самостійно краще стригтись, шити собі одяг або, наприклад, створювати власноруч проект будинку. Адже коли ми бажаємо підстригтись – ми йдемо у перукарню, хоча, звісно, набагато дешевше насадити на голову горщик і підстригтись своїми силами. Але чи будемо ми гарні? Ми можемо пошити собі одяг самотужки, це буде дешево. Але чи буде він зручним і якісним? Ми можемо самі навіть намалювати проект будинку і побудувати за цим проектом дім, заощадивши на оплаті послуг архітектора. Але чи буде цей дім міцним, чи не розвалиться він від найменшого вітерцю? Коли ми звертаємося до агентства нерухомості – в першу чергу ми звертаємося до фахівця, який не тільки підшукає нам покупця чи продавця, а насамперед професійно простежить за дотриманням усіх вимог закону, вірним та якісним оформленням документів, надасть пораду щодо юридичних та інших аспектів угоди. Допомога спеціаліста зробить неможливим втручання у наше життя аферистів, шахраїв та просто недобросовісних людей, які не бажають виконувати попередніх домовленостей. Фахівці захистять нас від можливих помилок, пов’язаних з необізнаністю або довірливістю, зберігаючи тим самим наші кошти.

Хибна думка друга : “Агентства нерухомості – це такі собі шахраї, які скуповують за безцінь квартири і будинки, а потім перепродають за завищеними цінами”. Невірно абсолютно! Адже агентства нерухомості надають передусім посередницькі послуги, тобто виступають посередниками між продавцем і покупцем. І хоча практично у всій Західній Європі винагородою за працю агентства є різниця між сумою, яку хоче отримати продавець, і сумою, за яку об’єкт продано, в Україні такий тип розрахунків майже не практикується. Наші ріелтори працюють за певні відсотки і оплату праці отримують лише у випадку досягнення домовленості між продавцем і покупцем. Так що агентствам нерухомості перш за все вигідно, що б інтереси обох сторін співпали, – відповідно немає сенсу завищувати ціну. Навпаки, агентству вигідно, щоб ціна нерухомого майна відповідала його якості.

Хибна думка третя : “За що ми платимо в агентство нерухомості – адже воно надає лишень інформацію про об’єкти, які продаються – тобто працює не більше, ніж довідкова служба?” Тут треба розрізняти агентства, які дійсно надають лише консультативні послуги – тобто інформацію про наявність об’єктів на ринку, і агентства, які крім інформації надають клієнту безліч інших послуг, включаючи повний юридичний супровід, ретельну перевірку відповідності до вимог чинного законодавства всієї документації, оформлення різноманітних договорів, які передують купівлі-продажу, практичну допомогу в отриманні іпотечних кредитів та оформленні всіх документів, пов’язаних з купівлею чи продажем нерухомого майна, несуть юридичну відповідальність за законність та конфіденційність укладеної угоди. Отже виходить, що платимо ми агентству передусім не за інформацію, а за свій спокійний сон, збережені нерви, час і кошти.

Хибна думка четверта: “Якщо я дам оголошення про продаж нерухомості (квартири, будинку) у 10 газет і агентств, то продам у 10 разів швидше, ніж коли дам інформацію лише в 1 агентство нерухомості”. Це твердження не відповідає дійсності, як і твердження про те, що 10 коней бігтимуть у 10 разів швидше, ніж 1 кінь. Даючи багато оголошень та звертаючись до багатьох посередників, власник своїми зусиллями створює у потенційного покупця ілюзію великої кількості рівноцінної нерухомості, хоча насправді йдеться про одну й ту саму квартиру (будинок). А коли є велика пропозиція – є спокуса поторгуватись і збити ціну. В результаті власник нерухомого майна отримує значно менше коштів, ніж розраховував. Водночас, людина, яка має серйозні наміри придбати нерухомість, переглядає всі оголошення у всіх рекламних виданнях, і, відповідно, інформація щодо продажу квартири або будинку не пройде повз її увагу. Також інформація про об’єкт, надана в одне агентство нерухомості, автоматично стає здобутком інших посередників, адже всі професійні ріелтори спілкуються між собою та співпрацюють в питаннях купівлі-продажу. Є ще й інший аспект цього питання. Адже коли людина бажає скористатись певними послугами або придбати будь-який товар, вона не замовляє цей товар чи послугу в декількох фірмах. Уявімо собі, що ми бажаємо придбати та встановити пластикові вікна. Жодній людині навіть на думку не спаде замовити цю послугу відразу в десяти фірмах, а заплатити лише тій фірмі, яка виконає замовлення найшвидше ( доречі, не факт, що – найкраще). Так чому ж саме так деякі люди чинять з ріелторами? Фахівець, який сумлінно поставився до виконання замовлення, витрачає свій робочий час, кошти на рекламу, залучає до співпраці своїх колег та різноманітні служби, послуги яких не є безкоштовними. Тож чи буде агент працювати в повну силу, здійснювати всі необхідні заходи та „з шкури лізти”, щоб продати якнайдорожче нерухомість, не знаючи напевне, чи компенсують йому витрати та чи отримає він винагороду за свою працю?

Хибна думка п’ята: “Моє нерухоме майно користується шаленим попитом, тому що після оголошення в газеті, де вказано мій власний номер телефону, до мене телефонували по 20 чоловік в день, які бажають придбати мою квартиру (будинок), а агентство нерухомості, до якого я звернувся, направило до мене лишень трьох потенційних покупців – тобто працюють погано” Знову ж таки невірно. Адже із 100 чоловік, які цікавляться по телефону або приходять подивитись на об’єкт нерухомості, тільки 40 мають намір щось придбати. Решта 60 або запитують із цікавості, або планують продати свою нерухомість і хочуть прицінитись, або іноді взагалі мають злочинні наміри щодо майна, яке розташоване в квартирі чи будинку, і яке власник їм люб’язно покаже. Із сорока людей, які дійсно хочуть щось придбати, тридцяти семи особам не підійде район, площа, поверх, ціна, стан житла, матеріал будівлі чи покрівлі тощо. В результаті залишиться тих самих три потенційні покупці, яким про всі вищезазначені характеристики заздалегідь повідомили в агентстві нерухомості, і яких дійсно це влаштовує.

Хибна думка шоста: „Агентство занадто низько оцінює мою нерухомість, адже за оголошеннями в газетах я напитав значно вищі ціни на подібне майно”. Тут насамперед потрібно зрозуміти, що кожен ріелтор бажає продати нерухомість якнайдорожче. Адже він працює за відсотки, тобто чим дорожче він продасть квартиру або будинок, тим більшим буде його власний заробіток. Але річ у тім, що якщо ціна не відповідає якості житла, якщо вартість є завищеною – таке житло взагалі неможливо продати. Жодне агентство не прагне тримати у себе „на продажі” занадто дорогі об’єкти, які ніхто не те що купити, а навіть оглянути не бажає. Тому, коли ріелтор приходить з першим візитом, він називає власнику ціну, за яку дійсно можливо продати в даний час квартиру або будинок. А люди, які дають самостійно оголошення в газетах часто-густо не мають уявлення про реальну вартість нерухомості і називають ціни, як говориться, „від стелі”. Або розраховуючи виручити від продажу якнайбільше – свідомо називають в телефонній розмові значно вищу ціну, ніж та, за яку дійсно згідні продати. Ось і виходить, що ціна „газетна” суттєво відрізняється від ціни реальної. А чесний ріелтор ніколи не буде „замилювати очі” продавцеві високою ціною, аби лишень залучити того до числа клієнтів агентства. Чесний фахівець скаже правду – навіть якщо продавцеві кортить почути інші цифри.

Хибна думка сьома: “Договір з агентством нерухомості передусім захищає інтереси агентства”. Звичайно, це не так. Солідне агентство, яке цінує свій статус, в договорі про надання посередницьких послуг в купівлі чи продажі нерухомого майна, завжди пропише не тільки свої права і обов’язки клієнта, а й права клієнта та обов’язки агентства щодо виконання взятих зобов’язань. Правильно та юридично грамотно складений договір забезпечує клієнту агентства нерухомості чітке, якісне і своєчасне надання послуг. Чим більше пунктів в договорі відображає інтереси клієнта – тим більше гарантій професійного підходу до своєї справи та юридичної захищеності має споживач. І навпаки – якщо клієнту не пропонують підписати договір, – чи не означає це, що агентство не бажає брати на себе відповідальність за наслідки укладеної в перспективі угоди купівлі-продажу?

Коментарі закриті.